1. Кредитні карти
Петро отримує 8 тисяч гривень на місяць. Також у нього є кілька кредитних карток із загальним боргом в 25 тисяч гривень. За обслуговування цього кредиту Петро щомісяця платить банкам десять відсотків від своєї зарплати: 800 гривень.
Виходить майже церковна десятина. Якби Петро поклонявся Золотому Тільцю, його б, можливо, така ситуація і влаштовувала б. Однак Петро молиться іншим богам, а свої банки тихо ненавидить за щомісячне вимагання грошей.
При цьому потихеньку виплатити кредит і перестати виплачувати данину лихварям Петро не може. По-перше, його щільно тримає на гачку такий прийом як "мінімальний платіж": якщо Петя перестане витрачати гроші з кредиток, йому доведеться протягом декількох місяців жити на половину зарплати, чого він собі дозволити не может.
А по-друге, навколо стільки спокус, стільки речей-які-можна-купити-за-гроші... що Петро не бачить іншого виходу, окрім як продовжувати рік за роком годувати жируючі на його біді банки.
Кумедний факт: Петро давно вже мріє про власний бізнес, при цьому рентабельність у тридцять відсотків річних його більш ніж влаштувала б. Однак організувати абсолютно залізний гешефт - виплатити банкам борг і почати класти відсотки по кредиту собі в кишеню - Петро не може. Матриця не пускає.
2. Автомобілі
Микола любить автомобілі. Раніше він їздив на метро, потім зібрав грошей на Жигулі. Зараз пересувається на взятому в кредит Лансері. Грошей у нього обмаль, часто доводиться економити на найважливішому, на відпустках або лікарях. Але життя без свого автомобіля Микола вже не уявляє.
Йому треба віддавати кредит за машину, розплачуватися за втюхане дилером додаткове обладнання і дорогу страхівку. Йому треба вирішувати купу дрібних проблем з паркуванням, з подряпинами, з деталями і з гарантійним ремонтом. Йому треба раз на сезон міняти гуму і три рази на тиждень заливати собі повний бак.
Микола, в принципі, не скаржиться. Кожен окремий грошовий впорскування в машину цілком посильний. Ось тільки якби Микола ретельно підрахував вартість володіння своїм скарбом, він би з'ясував, що вузькоокий четвероколесник щомісячно пожирає третину його зарплати і половину його вільного часу.
Міг би Коля купити собі замість Лансера стару добру Ладу Зубило, щоб не морочитися взагалі ні з КАСКО, ні з іржею чи подряпинами, ні з дорогими запчастинами? Щоб паркувати машину де заманеться, і щоб ремонтувати за копійки в хорошому сервісі поряд з будинком, без паперової метушні і без черг?
Напевно, міг би. Але якщо ви скажете Миколі що він вибрав собі машину не за рівнем, КоляМикола навіть не посилатиме вас в дупу з вашими порадами. Микола просто зробить здивовані очі і покрутить пальцем біля скроні.
3. Недосип
Оля спить по шість годин день. Іноді - по п'ять годин. Прокинулася, грюкнула кави, і давай метушитися до самої ночі.
Інша дівчина на її місці давно б уже задумалася про те, що якось неправильно живе. Але Оля ось вже багато років не висипається, і думати вона вже давно відучилася. Коли у Олі випадають вільні півгодини, вона наливає собі чергову чашку якоїсь підбадьорливої бурди і... сідає тупити. Дивиться телевізор, втикає в Інтернет, просто дивиться посоловілими очима в стіну і ганяє по колу порожні думки.
З боку здається, ніби вийти з цього порочного кола дуже просто. Треба просто взяти собі за правило пірнати під ковдру рівно о дванадцятій ночі. Пара тижнів восьмигодинного сну, і Олю буде не впізнати. Вона стане спокійною і доброю, перестане гавкати на людей і почне все встигати.
Але... щоб у ритмі вальсу переробити всі справи до одинадцятої вечора треба вчинити над собою некислими вольове зусилля. А на таке зусилля сонна Оля, на жаль, не здатна.
Невиспана Оля буде щодня витрачати кілька годин на різного роду безглузду нісенітницю. Через цих втрачених декілька годин Оля буде щодня лягати не о дванадцятій, а о другій. А о восьмій ранку - хоче чи не хоче - їй доведеться невиспаній вставати і повзти на роботу.
4. Дорогі речі
Гліб не такий багатий, щоб купувати дешеві речі. Точніше, він взагалі не багатий. Гліб - жебрак, і грошей у нього часто не вистачає навіть на горня гарячой кави в автоматі поверхом нижче його офісу.
Однак говорити "йдіть в дупу, - це для мене занадто дорого" Глєб не вміє. Через це він постійно купує собі речі, при вигляді яких навіть у набагато більш забезпеченої людини на горлі негайно змикаються холодні зелені лапки.
Шкіряна куртка ціною в дві зарплати? Я не настільки багатий, щоб купувати дешеві речі. І плювати, що в розмірах і фасонах Гліб не розбирається, через що виглядає в цій куртці як син скупника краденого.
Ноутбук останньої моделі за три тисячі гривень? Я не настільки багатий, щоб купувати дешеві речі. Візьму кредит під шалені відсотки, буду два роки харчуватися вівсяної кашею з сіллю і їздити зайцем на метро, але зате у мене на полиці буде припадати пилом гарний сріблястий ноутбук.
Питається, і чого б Глєбу не бути скромнішим, і не купувати собі речі трохи гірші, але в десять разів дешевші?
Та все просто. Гліб лінується витратити три години часу, щоб порівняти ціни та характеристики, щоб прорахувати плюси і мінуси покупки. Йому простіше вдарити кулаком і сказати "я вирішив, - купую". Крім того, попри діряві черевики і заклеєними ізолентою окуляри, - Гліб соромиться повідомляти продавцям, що він жебрак.
5. Ремонт
Клара вважає, що квартири в Україні занадто дорогі. Один Бог знає, яких зусиль їй і її сім'ї коштувала ця нова двокімнатна квартира. Тепер Клара робить у квартирі ремонт.
Візьмемо, наприклад, кухню. Можна піти в будівельний магазин і купити там найдешевшу кухню, десь за тисячу гривень. За ці гроші Клара отримає декілька вбогих шафок з ДСП, нехай без жодних претензій на дизайн, але все ж вони зберігатимуть всередині всі тарілки і каструлі. Можна піти до шведів в ІКЕЮ і вибрати собі вже щось пристойніше, тисяч так за десять. Якість, звичайно, буде не фонтан, але якщо знайти хорошого майстра, який витратить декілька днів на доведення виробів економних шведів до розуму, вийде цілком собі навіть симпатично. Можна відвідати якусь нашу меблеву фабрику і вибрати з каталогу кухню під замовлення. Це буде вже двадцять тисяч, але зате подружки Клари будуть схвально цокати язиками при вигляді підсвічування всередині шафок і синусоїдного карнизу. Можна зайти в салон італійських меблів та віддатися чарівливості буржуазії. Там ціни на кухні починаються десь від стра тисяч, але якщо трохи пощастить, можна буде щось отримати зі старої колекції з величезною знижкою...
Питається, якого хлору Клара купила кухню за сорок тисяч гривень? Це ж річна (!) її з чоловіком зарплата. При цьому ніяких накопичень в сім'ї не передбачається, їм і так довелося позичати, щоб завершити ремонт до зими.
Ні, я розумію, кухня - це важливо, кухня - це надовго, Італія - це якість... Але якщо Клара не могла ніяк вплинути на ціну квартири, то ось хоча б ціна ремонту була під її контролем? Ось серйозно, якби Клара витратила на ремонт не 80 тисяч, а 10 - що, зекономлені три роки роботи не окуплять їй моральних страждань від виду дешевої плитки й тонкого ламінату?
6. Ниття
Єгор постійно розповідає знайомим історії, одну просто дивніше іншої. Про кризу. Про якусь політоту, мітинги. Єгор вічно заведений, у нього постійно хтось неправий: то начальник, то даішник, то всенародно обраний президент.
Звичайно, ми живемо у вільній країні, і Єгор має право у колі друзів обкладати геніталіями кого завгодно... але ж Єгор постійно страждає через чужі проблеми. Звичка лізти в чужі проблеми регулярно змушує його відчувати гнітюче безсилля, усвідомлювати, що десь щось погано, а він не може нічого змінити.
Якби Єгору хто-небудь пояснив, що наш світ влаштований несправедливо, і що єдиний спосіб зробити його краще - почати з самого себе, Єгор, напевно, давно б уже був на який-небудь керівної посади. Мізки і руки у Єгора на місці, енергія з нього так і пре.
Ось тільки Єгор, на жаль, вважає за краще витрачати свою невичерпну енергію не так на творчу діяльність, а на викриття і покарання людей, які - на думку Єгора - ведуть себе неправильно.
Сам себе Егор вважає добре пристосованим до життя людиною: він уміє скандалити і стояти на своєму, може при нагоді навіть в морду дати. Друзі ж дивляться на Єгора з погано прихованою жалістю. Так як Єгор постійно вплутуватися на рівному місці то в скандали, то в бійки, то навіть у якісь безглузді суди.
7. Небажання вчитися
Галя витратила десять років на школу і шість років на інститут. Страшно підрахувати, скільки десятків тисяч годин вона провела в запорошених аудиторіях, напружено вслухаючись у тужливе бурмотіння педагогів. Галя пишається своїм синім дипломом і ніколи не втрачає нагоди похвалитися гучними літерами навчального закладу, який їй удалося відсидіти.
Разом з тим, Галі лінь витратити один день, щоб навчитись нормально працювати у текстовому редакторі. Через це вона пише документи в три рази довше ніж могла б, при цьому документи виходять досить потворними. Галя не бачить в цьому жодної проблеми. Начальство ж несправедливо вважає Галю дурепою, і платить їй у два рази менше ніж куди менш тямущій Катерині. Так Катерина, незважаючи на всі свої недоліки, Ворд таки освоїла на пристойному рівні.
Ще Галі лінь витратити кілька вечорів, щоб закінчити курси водіння. Тому Галя не відчуває габаритів своєї красивої машини, паркується по 10 хвилин там, де умілий водій запарковаться б за кілька секунд, і не менш ніж раз на півроку потрапляє в безглузді аварії.
До цього всього в Галі дуже туго відкривається замок у вхідних дверях. Щовечора Галя довго копирчається в них ключем, здригаючись від кожного шореху і натискаючи на ключ з різних сторін. При цьому витратити п'ять хвилин часу і знайти рішення проблеми в інтернеті в голову Галі навіть не приходить.
На жаль, в момент видачі диплома Даші забули сказати, що халява скінчилася, і що обов'язок змушувати себе вчитися тепер покладена особисто на неї.
8. Етанольна петля
Юра періодично дивиться в дзеркало і думає, що треба б, нарешті, записатися в тренажерний зал: прибрати пивний животик і навантажити м'язи гирями та гантелями. Однак Юра працює п'ять днів на тиждень, а після роботи випиває кухоль-другий розведеного етанолу.
Він зовсім не алкоголік: Юра вірить, що спирт в малих дозах якщо не корисний, то хоча б не особливо шкідливий.
Однак робота і алкоголь так добре структурують його час, що записатися в тренажерний зал йому рішуче ніколи, та й сил після подвигів трудових на подвиги спортивні вже не залишається.
Гострих причин змінювати ритм свого життя у Юри немає. Просто Юра виглядає на п'ятнадцять років старше свого віку і весь час відчуває себе злегка паскудно... але в цілому все ок. Матриця тримає Юру у сталевому зашморгу. Шансів зірвати його зі свого горла у Юри, прямо скажемо, небагато.
9. Погані зуби
Тарас зовсім не страждає від зубного болю. Він знає, що у нього глибокий карієс на чотирнадцяти зубах... але от конкретно зараз нічого не болить і візит до стоматолога, ніби можна поки що відкласти.
Тарас розуміє, що карієс - це не нежить, сам по собі він не пройде. Тарас розуміє, що вставляти протези - це і довго, і боляче, і дорого. Тарас розуміє, що тягнути з візитом до стоматолога не варто.
Але у нього зараз стільки різних справ, і у нього зараз стільки термінових витрат ... Ну, вилікує Тарас зараз один зуб. І що зміниться? Адже залишиться ще тринадцять хворих.
Матриця рідко залишає своїм рабам сили піклуватися про здоров'я. Матриця вимагає від рабів спочатку розплатитися за її рахунками.
10. Весілля та дні народження
Аліса одружується. Аліса працює помічником менеджера, її обранець - молодшим інженером технічної підтримки. Бюджет свіжостворений сім'ї - 1500 гривень в місяць. Бюджет весілля - 120 тисяч.
Чому б Алісі не розписатися тихо в ЗАГСі і не відсвяткувати удвох з чоловіком у якийсь тихий ресторанчик? Навіщо їй цей петросяністий тамада, навіщо їй ці ганебні конкурси, навіщо їй ця юрба п'яного бидла, що незграбно тупотить ногами під Вєрку Сердючку?
Навіщо треба залазити в борги, розоряти батьків, годувати і напувати людей, які, будемо відверті, цілком в змозі поїсти і випити за свій рахунок? Аліса ж не дурна і розуміє, що якщо вона не буде влаштовувати весілля, ніхто на це й уваги не зверне: знизять плечима і забудуть на наступний день.
Причин спускати в нікуди річний дохід сім'ї у Аліси дві. По-перше, так їй наказує Матриця в особі наших звичаїв і традицій. По-друге, Алісі хочеться покрасуватися в білому платті і Аліса вважає, що рік роботи двох осіб - цілком нормальна ціна за кілька весільних фотографій.
Звичайно, захисники наївної дівчини могли б сказати зараз, що весілля буває раз у житті ... Але ж є ще дні народження, похорони, відзначення Нового Року. Скільки грошей Аліса буде спускати щорічно на ці безглузді посиденьки?
11. Дрібні витрати
Василь працює сантехніком за викликом. Там сто, тут триста гривень ... в цілому мав би виходити непоганий заробіток. Однак більше ніж декілька сотень у Василя в гаманці зазвичай немає, він майже завжди на нулі. Чому?
Тому що Василь як заробляє гроші, так їх і витрачає: не рахуючи. П'ятдесять гривень на таксі до будинку. Двісті гривень на обід у ресторані. Ніби працюєш і працюєш... а грошей немає як немає.
Якби Василь завів собі блокнот і почав туди записувати всі доходи і витрати, у нього б від жаху заворушилося волосся на спині. Василь б побачив, що поїсти в ресторані - це не жалюгідні двісті гривень за раз, як він думав, а дві тисячі на місяць, 24 тисячі на рік. Василь б побачив, що таксі - це зручно і комфортно, але два місяці переміщень на маршрутках дозволять йому купити новий комп'ютер, про який він мріє вже три роки.
Однак як і личить нормальному рабові Матриці, рахувати гроші Василь не вважає за потрібне.
12. Реклама
Олена п'є Колу, курить Мальборо, жує Стиморол і гризе у три горла гамбугери в МакДоналдсі. Від неї завжди пахне Дольче Габана, а свій Айфон Олена носить в сумці від Луї Вітон.
При цьому Олена впевнена, ніби реклама на неї ніяк не діє, а хворий шлунок і порожній гаманець - це її власний вибір.
Хижі рила з телеекранів хором підтримують Олену в її наївному омані: "Ти вільна людина, Оленко, ти розумна і красива жінка, ти завжди абсолютно добровільно і незалежно вибираєш, кому із нас ти покірно віднесеш свою чергову зарплату".
Short link: http://thatis.me/~hSWI$2s